Олександра НЕСТЕРЦОВА-СОБАКАРЬ
О. Нестерцова-Собакарь (2022), До питання про правоздатність та дієздатність сторін та повірених за Статутом цивільного судочинства 1864 року, Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, №4, 89-94
DOI: 10.31733/2078-3566-2022-4-89-94
Анотація. У дослідженні розглянуто норми Статуту цивільного судочинства 1864 р. щодо особливостей участі сторін в цивільному процесі, а саме вимоги та обмеження в участі, а також норми, які стосуються діяльності повірених та присяжних повірених в мирових судах та окружних судах як представники інтересів однієї із сторін. Визначено, що Статут цивільного судочинства було прийнято в умовах кризи в системі судочинства загалом, й цей акт став одним із чотирьох, що заклали підвалини нової судової реформи в контексті масштабного реформування, яке відбувалось в державі протягом 1860-70-х рр. у російські імперії. Зазначено, що Статут містив багато нових прогресивних принципів, які запозичувались у найкращих європейських актів цивільного процесуального права. На відміну від актів, які раніше визначали цивільний процес, Статутом цивільного судочинства передбачалось, що кожен визнається таким, що має право бути позивачем в цивільному позові, а також бути відповідачем. Водночас була низка умов щодо осіб, які були позбавлені правоздатності або дієздатності бути відповідачем або позивачем в цивільних провадженнях в мирових судах. Позбавлені правоздатності були особи, позбавлені прав власного стану, а в питаннях дієздатності за неповнолітніх або осіб, що знаходились під опікою, виступали представники їх інтересів. Наголошено, що внаслідок розвитку капіталізму Статутом врегульовувались питання представництва суб’єктів підприємницької діяльності в судах як сторони цивільного процесу. Аналізовано норми Статуту щодо умов, які позбавляли права особи стати повіреним в мирових судах та окружних судах. Акцентовано, що деякі обмеження на право бути повіреним стосувались осіб, які здійснили серйозні аморальні проступки або був конфлікт інтересів чи ймовірність схильності до корупції внаслідок банкрутства особи.
Ключові слова: присяжні повірені, адвокати, вимоги, обмеження, судова реформа, банкрути, Україна, російська імперія.
Список використаних джерел:
- Ковалишин О. Р. Особливості цивільного процесу за Статутом цивільного судочинства 1864 року. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. 2017. Вип. 45. С. 166–175.
- Шандра В. С. Судова реформа 1864. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Sudova_reforma_1864.
- Скуратович І. М. Деякі аспекти значення досвіду судової реформи 1864 р. для створення демократичної судової влади в Україні. Форум права. 2010. № 3. С. 409–414.
- Пашук А. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII–XVIII ст. (1648–1782). Львів : Вид-во Львів. ун-у, 1967. 180 с.
- Левчук Ю. М. Київська судова палата в державному механізмі Російської імперії (1880–1917): історико-правове дослідження : дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук : 12.00.01 – теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень / Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Харків, 2018. 218 с.
- Семенюк І. Я. Моральні засади діяльності інституту адвокатури: теоретико-правовий аспект : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Львів. держ. ун-т внутр. справ. Львів, 2016. 240 с.